6 листопада в рамках проекту «Бібліотека як міст
культурної інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеву громаду» Андрушівська
районна бібліотека провела вечір-зустріч «Єднання країни через культуру». На
зустріч завітали голова районної державної адміністрації Дудар О.М., голова
районної ради Костик В.В., а також керівники організацій і установ, які
опікуються проблемами внутрішньо переміщених осіб. Також на зустріч прибули
представники проекту: голова Житомирської обласної молодіжної громадської організації
«Паритет» Тарасенко Н.Л. та головний бібліотекар обласної наукової бібліотеки
ім.. О.Ольжича Козаченко Г.Г.
Ведуча зібрання представила присутнім родину Буркових – Олександра, Юлію та
їх шестирічного сина Діму, які в серпні 2014 року виїхали з Макіївки Донецької
області й поселилися в Андрушівці. Нині Олександр працює в районному будинку
культури, а Юлія – в Андрушівській гімназії. Вони подарували присутнім пісню
«Боже, Україну збережи».
Нелегка доля для родини Грезіних – Тетяни та Євгенія, які разом з дітьми –
Данилком і Улянкою, приїхали в Андрушівку з Луганська. Влітку 2014 року разом з
сином Мишком та донькою Полінкою виїхала з палаючого Донецька Ольга Сидорова.
Нині вони мешкають в Андрушівці. Діти
швидко знайшли собі нових друзів як місцевій гімназії, так і у фольклорному
дитячому колективі районного будинку культури «Зернятко», з яким вони на святі
виконали пісню.
У травні 2014 року з м. Харцизьк на Донеччині приїхала в Андрушівку родина
Якубовських. Через Інтернет-мережу Тетяна Якубовська познайомилась з луганською
поетесою Валентиною Жердєвою, яка нині мешкає в Луцьку, і прочитала присутнім
її вірш «Война на Донбассе».
З Донецької області в с. Нехворощ приїхали Микола та Юлія Леонови із сином
Олексієм, в с. Зарубинці поселилися Наталія Щербакова із сином Сергієм, а в
Старій Котельні з червня 2014 року живуть Наталія Курило з чоловіком Сергієм та
сином Єгором, які приїхали сюди з-під Слов’янська на Донеччині. Це далеко не
всі родини, які знайшли притулок на Андрушівщині, котрих прийняли міська,
селищна та сільські громади.

Кожному з нас хочеться знайти найтепліші слова, щоб ними зігріти зранені
душі внутрішньо переміщених осіб, яких ми прийняли в нашу андрусівську родину.
Немає коментарів:
Дописати коментар